Безпека роботи у морі
Людський фактор визнаний ключовим елементом безпеки життя на борту суден, який визначає більшість нещасних випадків у судноплавному секторі. Безпека роботи в морі та безпека мореплавання можна підвищити, приділяючи більше уваги людському елементу.
Широке охоплення та важливість людського фактора роблять його спільною відповідальністю: ІМВ, як регулюючого органу, держав-членів, як виконавців; компаній, як постачальників необхідних ресурсів, політики та культури безпеки; і моряків як осіб, які фізично керують судами. Таким чином, безпека життя та роботи в морі, захист водних ресурсів та понад 80% світової торгівлі залежать від професіоналізму та компетентності моряків.
Міжнародна конвенція ІМВ про стандарти підготовки, дипломування та несення вахти моряками (STCW) від 1978 року була першою узгодженою на міжнародному рівні конвенцією, в якій розглядалося питання стандартизації рівня компетентності моряків. У 1995 р. Конвенцію ПДНВ було повністю переглянуто та оновлено, щоб уточнити необхідні стандарти компетенції та забезпечити ефективні механізми для забезпечення дотримання її положень.
Всебічний огляд Конвенції ПДНВ та Кодексу ПДНВ розпочався у січні 2006 р. та завершився Конференцією сторін Конвенції ПДНВ, яка проходила з 21 по 25 червня 2010 р. у Манілі (Філіппіни). На цій конференції визначили та внесли кілька поправок до Конвенції ІМО, а також Конвенції та Кодексу ПДНВ. Ці поправки, які тепер називають Манільськими поправками, які забезпечують підвищені стандарти підготовки моряків, набули чинності з 1 січня 2012 року.
У 1997 році ІМО прийняла резолюцію, в якій викладає своє бачення, принципи та цілі щодо людського чинника. Людський фактор - це складна і багатовимірна проблема, що впливає не тільки на безпеку роботи в морі, але й охорону та захист загальносвітових водних ресурсів, включаючи людську діяльність, що проводиться екіпажами суден, береговим управлінням, регулюючими органами та іншими суб'єктами. Усі вони мають співпрацювати, аби ефективно вирішувати проблеми людського чинника.
З 1980-х років ІМО все частіше зверталася до людей, які займаються судноплавством у своїй роботі. У 1989 році ІМО прийняла резолюцію A.647 (16) «Посібник з управління для безпечної експлуатації суден та запобігання забруднення» – попередник того, що стало «Міжнародним кодексом управління безпекою» (ISM). У результаті ISM став обов'язковим для виконання, відповідно до «Міжнародної конвенції безпеки людського життя при роботі в морі», 1974 р. (СОЛАС).
Призначення ISM кодексу
Кодекс ISM призначений для підвищення безпеки міжнародного судноплавства та зменшення забруднення з суден шляхом впливу на способи управління судами та їх експлуатації судноплавними компаніями. Кодекс ISM визначає загальносвітовий стандарт безпечного управління та експлуатації судів та, зокрема, постулати впровадження системи управління безпекою (СУБ).
Ефективне впровадження Кодексу ISM має призвести до переходу від культури «бездумного» дотримання зовнішніх правил до культури «мислячого» саморегулювання безпеки: розвитку «культури безпеки» у кожної людини, починаючи з почуття відповідальності за дії, здійснені для підвищення безпеки та продуктивності.
У 1995 році ІМО прийняла «Посібник із застосування Адміністраціями Міжнародного кодексу управління безпекою» (ISM) резолюцією A.788 (19). Переглянуті керівні принципи були прийняті резолюцією A.913 (22) у 2001 році, а потім резолюцією A.1022 (26) у 2009 році, які були замінені на нову редакцію, прийняту резолюцією A.1071 (28) у 2013 році. скасовано постановою A.1118(30) з 6 грудня 2017 року.
Безпека життя та роботи в морі персоналу рибальських суден також входить до переліку основних питань, які вирішуються ІМВ. Ними визнається необхідність реагування на кризу безпеки в рибальській галузі та прийнято низку інструментів для вирішення цієї проблеми. Одним з таких інструментів є «Міжнародна конвенція про підготовку, дипломування персоналу рибальських суден та несення вахти (ПДНВ-F)» від 1995 року, і покликана принести значні вигоди та переваги рибній промисловості та риболовлі, включаючи підвищення рівня безпеки рибальського флоту.
Конвенція ПДНВ-F 1995 застосовується до екіпажів морських рибальських суден, як правило, довжиною 24 метри і більше і/або головною силовою установкою в 750 кВт або більше. Конвенція є першою спробою зробити стандарти безпеки для екіпажів рибальських суден обов'язковими для виконання на загальносвітовому рівні та набула чинності 29 вересня 2012 року.
