Міжнародні стандарти, правові механізми та захист екіпажівПроблема покинутих моряків (abandoned seafarers) залишається однією з найболючіших у сучасному морському світі. Щороку сотні моряків залишаються на борту суден без зарплати, пального, води чи можливості повернутися додому. Судновласники зникають, компанії банкрутують, а екіпажі залишаються заручниками ситуації — далеко від родини та правової допомоги.
1. Хто вважається покинутим моряком
Відповідно до резолюції IMO/ILO та Правила 2.5 Конвенції MLC 2006, моряк вважається покинутим, якщо судновласник:
не виплачує заробітну плату протягом двох місяців і більше;
не забезпечує їжею, водою, пальним, медичною допомогою або репатріацією;
залишає судно без повідомлення чи заміни, визначеної державою прапора.
Станом на 2024 рік у базі IMO/ILO Abandonment Database зареєстровано понад 1300 підтверджених випадків покинутих екіпажів.
2. Основні причини
Головна причина — фінансова неспроможність або недобросовісність судновласника, але часто проблема глибша:
«зручні прапори» без належного контролю;
фіктивні компанії та номінальні власники;
відсутність у моряків інформації про P&I покриття;
слабкий нагляд держав прапора та портових адміністрацій;
тривалі судові процедури при стягненні боргів і репатріації.
3. Міжнародні механізми захисту
a) Морська трудова конвенція (MLC 2006)
Згідно зі Стандартом A2.5.2, кожен судновласник зобов’язаний мати фінансове забезпечення на випадок покидання екіпажу, яке покриває:
невиплачену зарплату (до 4 місяців);
забезпечення їжею, водою, пальним, медичною допомогою;
репатріацію моряків додому;
повернення особистих речей.
Це підтверджується Сертифікатом фінансового забезпечення (Financial Security Certificate), який має бути на борту судна.
b) Роль IMO та ILO
Обидві організації ведуть глобальний реєстр покинутих моряків і координують роботу Трипартитної робочої групи, що розробляє швидкі механізми реагування.
c) Роль ITF
Міжнародна федерація транспортників (ITF) забезпечує безпосередню допомогу через інспекторів у портах — юридичну підтримку, харчування, зв’язок, репатріацію та виплати з фонду ITF Seafarers’ Trust.
4. Дії екіпажу у випадку покидання
Якщо екіпаж опинився в такій ситуації:
Повідомити ITF через найближчого інспектора або форму на сайті itfseafarers.org;
Сповістити державу прапора та портову адміністрацію;
Пред’явити фінансовий сертифікат судновласника або P&I клубу;
Зафіксувати всі докази (фото, документи, підписи екіпажу);
Не залишати судно без консультації ITF — це може позбавити прав на компенсацію.
5. Обов’язки судновласників
Судновласники повинні:
мати чинний сертифікат фінансового забезпечення;
укладати контракти з чіткими умовами репатріації та виплат;
Порушення цих вимог може призвести до арешту судна, штрафів і втрати репутації.
6. Як запобігти проблемі
Щоб уникнути ризику, морякам варто:
перевіряти репутацію судновласника та наявність MLC сертифікатів;
співпрацювати лише з ліцензованими крюїнгами;
зберігати копії всіх документів у цифровому форматі;
вимагати копію фінансового сертифіката перед посадкою;
підтримувати зв’язок із профспілкою або ITF.
7. Спільна відповідальність
Вирішення проблеми можливе лише за участі всіх сторін:
Держава прапора — має оперативно реагувати на скарги екіпажів;
Портові держави — повинні затримувати судна при підтвердженні покидання;
Судновласники — забезпечувати прозорість виплат і страхування;
ITF і IMO — розвивати глобальний фонд швидкої допомоги морякам.
8. Висновок
Проблема покинутих моряків — це не лише порушення трудових прав, а моральна криза галузі. Рішення — у дотриманні MLC 2006, відповідальності судновласників, швидких діях профспілок і єдності морської спільноти. Жоден моряк не має бути залишений напризволяще.
