Час відпочинку на борту судна: норми, відповідальність і практика застосування

1. Чому ця тема важлива

Морська служба не знає вихідних. Судно працює цілодобово — навігація, технічне обслуговування, вахти, безпека — усе триває 24/7.
Саме тому міжнародне морське трудове законодавство побудоване на принципі:
забезпечити мінімальний час відпочинку та запобігти перевтомі, незалежно від режиму рейсу.Регулювання відпочинку — це не лише питання комфорту. Хронічна втома та недосипання напряму впливають на помилки в управлінні судном, аварії та нещасні випадки.
Кожна конвенція підкреслює: контроль втоми — це питання безпеки, а не лише благополуччя моряка.

2. Основні міжнародні стандарти

MLC 2006 (Міжнародна конвенція про працю в морському судноплавстві)

Стандарт A2.3 встановлює мінімальні норми:

• не менше 10 годин відпочинку протягом 24 годин;

• не менше 77 годин відпочинку протягом 7 днів;

• відпочинок може бути поділений максимум на два періоди, один із яких — не менше 6 годин, а проміжок між ними — не більше 14 годин.

Дозволені тимчасові винятки (учіння, аварійні дії, форс-мажори), але вони мають бути компенсовані відпочинком.
Для моряків віком до 18 років застосовуються підвищені норми.

ILO C180 (Конвенція про робочий час і укомплектованість екіпажу, 1996)

Підтверджує ті самі межі, але робить важливе уточнення:
якщо чисельність екіпажу або організація роботи не дозволяють забезпечити мінімальний відпочинок, це вважається системною помилкою управління компанії, а не провиною моряків.

STCW (Розділ A-VIII/1)

Встановлює вимоги до вахтової служби та ведення обліку часу відпочинку для навігаційного й машинного персоналу.
Будь-які навчальні тривоги, аварійні ситуації чи тренування зараховуються до робочого часу і не повинні систематично скорочувати відпочинок.

Керівництво IMO/ILO щодо управління втомою

Рекомендує впроваджувати в систему управління безпекою (ISM Code) механізми контролю втоми — аналіз режимів рейсів, оптимізацію графіків вахт, перегляд чисельності екіпажу для уникнення перевантаження.

Колективні угоди (CBA)

ITF/IBF та інші профспілкові угоди закріплюють додаткові гарантії:

• обов’язковий облік робочого часу та відпочинку;

• оплату понаднормових годин;

• процедури надання компенсаційного відпочинку у разі порушення режиму.

Жодна колективна угода не може містити вимоги нижчі за стандарти MLC та STCW.

3. Що вважається відпочинком

Відпочинок — це будь-який період, коли моряк повністю звільнений від службових обов’язків і може розпоряджатися часом на власний розсуд.Не вважаються відпочинком:

• навігаційні або машинні вахти;

• ремонтні чи технічні роботи;

• навчальні тривоги, аварійні ситуації, вантажні операції;

• перебування в режимі «готовності до виклику» (stand-by).

Прийом їжі може враховуватись як частина відпочинку лише тоді, коли моряк дійсно вільний від обов’язків.

4. Облік часу відпочинку

Основний документ — Work/Rest Hours Record (таблиця обліку роботи та відпочинку).
Вона заповнюється щодня, підписується моряком і капітаном (або старшим помічником) не рідше одного разу на тиждень.Копії мають зберігатися на борту та в офісі судновласника. Навіть при електронному веденні обліку паперовий екземпляр обов’язковий для перевірки.Інспектори PSC або MLC порівнюють таблиці з вахтовими журналами, розкладом стоянок і тривог.
Якщо виявляються систематичні порушення (відпочинок менше 6 годин або інтервал понад 14 годин), це фіксується як невідповідність (non-conformity).
Підробка записів розглядається як серйозне порушення MLC.

5. Винятки та компенсація

Конвенції дозволяють відхилення лише у випадках, що стосуються безпеки:

• аварія або загроза судну, вантажу чи екіпажу;

• участь у рятувальних операціях;

• обов’язкові навчальні тривоги.

Капітан зобов’язаний зафіксувати обставини і забезпечити відновлення відпочинку за першої можливості.
Якщо відхилення повторюються без компенсації — це ознака системного порушення в управлінні судном.

6. Офіцери та рядовий склад: однакові норми — різна організація роботи

Норми відпочинку однакові для всіх членів екіпажу, але організація робочого процесу відрізняється.

• У рядового складу (ratings) робочий день зазвичай побудований за вахтовою системою — 4/8, 6/6 або портовий режим 12/12 — із погодинним обліком фактичної роботи.

• У офіцерів до вахт додаються адміністративні й технічні завдання: планування ремонтів, ведення звітності, спілкування з портовими службами.

Ці додаткові обов’язки не звільняють від вимог MLC та STCW: незалежно від рангу, кожен моряк повинен мати не менше 10 годин відпочинку на добу та 77 годин на тиждень.Різна відповідальність — однакове право на відпочинок.

7. Складні експлуатаційні ситуації

• Портово-інтенсивні маршрути. Часті швартування та вантажні операції ускладнюють дотримання графіків. Вихід — перерозподіл обов’язків, перенесення учінь на спокійні періоди, збільшення чисельності екіпажу.

• Автоматизовані машинні відділення (UMS). Виклики вночі можуть зруйнувати безперервний блок відпочинку — у таких випадках обов’язковий компенсаційний відпочинок.

• DP-операції (офшорний флот). Високе психічне навантаження вимагає суворого дотримання 6-годинного безперервного відпочинку.

• Учіння і тривоги. Можуть проводитися будь-коли, але не повинні систематично порушувати режим.

8. Роль профспілок

Профспілки ITF, IBF та національні морські федерації здійснюють контроль за дотриманням правил відпочинку:

• встановлюють форми обліку часу;

• добиваються компенсаційного відпочинку;

• включають у колективні угоди санкції за порушення.

На суднах під угодами ITF систематичні порушення фіксуються як non-conformity, і компанія зобов’язана виправити причини — аж до зміни графіків або збільшення екіпажу.

9. Відповідальність і контроль

• Капітан відповідає за дотримання графіків і достовірність записів.

• Компанія або менеджер судна — за укомплектованість екіпажу та організацію роботи.

• Інспектори PSC/MLC перевіряють не лише документи, а й фактичні умови на борту.

Якщо виявляються системні порушення, судно може бути затримане до усунення недоліків.

10. Основні нормативи (узагальнено)

11. Висновок

Правила відпочинку — це основа безпеки морської праці.
MLC та STCW задають мінімальні стандарти, але реальна якість життя на судні залежить від того,
як судновласник і екіпаж організовують роботу:

• реалістично планують вахти,

• чесно ведуть облік,

• вчасно компенсують відхилення.

При правильному підході судно працює ефективно, а екіпаж залишається уважним, здоровим і захищеним — у повній відповідності до духу міжнародного морського права.