Непрацездатність моряків: правові гарантії, компенсації та соціальний захист

Непрацездатність моряків: правові гарантії, компенсації та соціальний захист

Робота в морі пов’язана з високими фізичними та психологічними ризиками — тривалими рейсами, ізоляцією від берега, складними погодними умовами й обмеженим доступом до медицини. Тому питання непрацездатності моряків та компенсаційних виплат є одним із ключових у міжнародному морському трудовому праві.

1. Визначення та види непрацездатності

Під непрацездатністю розуміють стан, за якого моряк тимчасово або постійно не може виконувати свої службові обов’язки через хворобу, травму чи втрату функціональних можливостей.Згідно з положеннями Конвенції про працю в морському судноплавстві (Maritime Labour Convention — MLC 2006) та національного законодавства, розрізняють три основні види непрацездатності:

1. Тимчасова непрацездатність — короткочасна втрата працездатності з прогнозом одужання й повернення до служби.

2. Часткова постійна непрацездатність — стійке зниження здатності працювати, коли моряк може виконувати лише обмежені функції.

3. Повна постійна непрацездатність — повна й незворотна втрата професійної придатності до морської служби, підтверджена медичною комісією.

Кожен тип має власні юридичні наслідки, розмір виплат та строки їх здійснення.

2. Правова основа

Право моряків на захист у разі втрати працездатності закріплене в низці міжнародних актів:

• MLC 2006, Регламент 4.2 ("Відповідальність судновласника") — зобов’язує компанію оплачувати лікування та компенсувати втрату працездатності;

• Конвенція МОП №55 (про страхування моряків від хвороб) та №164 (про охорону здоров’я і медичну допомогу морякам);

• Конвенція STCW (Про підготовку і дипломування моряків), яка визначає медичні вимоги до служби після травм або хвороб.

3. Обов’язки судновласника та компанії

Відповідно до міжнародних норм, компанія зобов’язана:

1. Надати невідкладну медичну допомогу у разі хвороби чи травми, включно з евакуацією і госпіталізацією.

2. Покривати витрати на лікування до повного одужання або до моменту встановлення стійкої непрацездатності.

3. Продовжувати виплату заробітної плати протягом періоду тимчасової непрацездатності.

4. Виплачувати компенсацію у випадках часткової або повної втрати працездатності.

5. Забезпечити репатріацію моряка додому за рахунок компанії.

Ці зобов’язання діють до моменту відновлення здоров’я або офіційного визнання постійної непрацездатності.

4. Фінансові гарантії та компенсації

Розмір компенсацій визначається колективною угодою (CBA — Collective Bargaining Agreement) або страховим договором і залежить від ступеня втрати працездатності.

1. Тимчасова непрацездатність

Моряк отримує допомогу по хворобі (Sick Pay), зазвичай у розмірі базової ставки зарплати протягом встановленого строку (наприклад, 120 днів після репатріації). Виплати можуть продовжуватись за медичними висновками.

2. Часткова постійна непрацездатність

Виплачується одноразова компенсація, розмір якої залежить від відсотка втрати працездатності:

• втрата слуху або зору — 40–60 % страхової суми;

• втрата кінцівки — 50–70 %;

• втрата професійної придатності (але можливість іншої роботи) — 30–50 %.

Відсотки визначаються медичними комісіями або страховими таблицями.

3. Повна постійна непрацездатність

Моряку виплачується повна страхова сума, передбачена колективною угодою або законом.
У деяких країнах додатково призначається пенсійна виплата чи участь у фонді соціального страхування моряків.

5. Медична комісія та процедура визнання непрацездатності

Рішення про встановлення непрацездатності приймається медичною комісією незалежних лікарів, акредитованих морською адміністрацією.Основні етапи:

1. Первинний медичний звіт на судні.

2. Евакуація до найближчого порту та направлення до ліцензованої клініки.

3. Висновок лікаря щодо ступеня пошкодження або хвороби.

4. У разі розбіжностей між лікарем компанії та особистим лікарем моряка призначається незалежна експертиза, рішення якої є остаточним і обов’язковим.

У багатьох державах (Мальта, Кіпр, Філіппіни) статус «Fit/Unfit for Sea Service» затверджується державними морськими комісіями.

6. Страхування та роль профспілок

Кожен судновласник зобов’язаний мати страхування P&I (Protection & Indemnity), яке покриває витрати у випадку травми, хвороби або смерті члена екіпажу.Морські профспілки, зокрема Міжнародна федерація транспортників (ITF), відіграють ключову роль у захисті моряків. Вони контролюють дотримання стандартів MLC 2006, ведуть переговори щодо CBA, де фіксуються суми виплат:

• при тимчасовій непрацездатності;

• при частковій або повній інвалідності;

• у разі смерті — виплата родині моряка.

7. Типові спірні питання

1. Причинний зв’язок із роботою. Компанія може стверджувати, що хвороба не пов’язана зі службою, щоб уникнути компенсації.

2. Тривалість зобов’язань. Часто виникають суперечки щодо лікування після репатріації.

3. Розмір виплат. Залежить від прапора судна, страхових умов і колективної угоди (зазвичай від 50 000 до 200 000 USD).

4. Психологічні розлади. Все частіше визнаються причиною тимчасової непрацездатності (депресія, ПТСР), однак довести зв’язок із роботою складно.

8. Практичні поради морякам

• Повідомляйте капітана негайно про будь-яку травму чи хворобу.

• Зберігайте всі медичні документи, чеки та висновки.

• Не підписуйте документи про «відмову від претензій» без консультації з юристом або профспілкою.

• У разі затримки чи відмови у виплаті звертайтеся до морської адміністрації, ITF-представництва або арбітражу.

• Зберігайте копії медичних висновків при зміні компанії — це допоможе уникнути звинувачень у приховуванні хвороби.

9. Висновок

Непрацездатність моряка — це не лише медичне, а й юридичне питання.
Згідно з MLC 2006, судновласник зобов’язаний забезпечити лікування, оплату періоду хвороби та компенсацію втрати працездатності.
Проте на практиці рівень захисту залежить від добросовісності компанії, страховика та самого моряка.Інформованість, правильне ведення документів і підтримка профспілки — найкращий спосіб захистити свої права.Основний принцип MLC 2006:

«Кожен моряк має право на медичну допомогу та справедливу компенсацію — незалежно від прапора, маршруту чи національності.»