Чи повинен моряк виконувати всі доручення? Non-Seafarers Work

Чи повинен моряк виконувати всі доручення? Non-Seafarers Work

Дисципліна — це основа безпеки та ефективної роботи екіпажу в морській професії.
Однак трапляються ситуації, коли морякам доручають виконувати роботи, які не належать до їхніх посадових обов’язків — наприклад, фарбування надбудов у порту, прибирання трюмів, розвантаження контейнерів або допомогу докерам.
Такі завдання мають офіційну назву — Non-Seafarers Work (робота, не пов’язана з обов’язками моряків).Де проходить межа між законним розпорядженням і експлуатацією?
Розберімо це на основі міжнародних конвенцій і профспілкових угод.

1. Що таке Non-Seafarers Work

Згідно з колективними угодами ITF (International Transport Workers’ Federation) та IBF (International Bargaining Forum),
Non-Seafarers Work — це будь-яка робота, яку за своєю суттю повинні виконувати портові робітники, стівідори або береговий персонал, а не члени екіпажу.До таких робіт належать:

• навантаження та розвантаження вантажів у порту;

• кріплення й відкріплення контейнерів (lashing/unlashing);

• стропування вантажів, заміна канатів, палубні роботи поза штатними обов’язками;

• будь-які роботи, які виконуються замість портових працівників для економії коштів судновласника.

2. Нормативна база: що говорять конвенції та угоди

a) Конвенція про працю в морському судноплавстві (MLC 2006)

MLC Regulation 2.1 і Standard A2.1 вимагають, щоб труд моряка був чітко описаний у Seafarer’s Employment Agreement (SEA),
а обов’язки відповідали його посаді та кваліфікації.
Це означає, що моряк не зобов’язаний виконувати роботу, яка виходить за межі його професійних функцій або сертифікації.

b) Конвенція МОП №147 (Merchant Shipping Convention)

Гарантує, що праця моряків регулюється міжнародними стандартами, включно з безпекою, гідними умовами праці та дотриманням трудових прав.
Залучення моряків до «непрофільних» робіт без їхньої згоди є порушенням умов контракту.

c) ITF / IBF Collective Bargaining Agreements (CBA)

Профспілкові угоди ITF і IBF прямо забороняють залучення моряків до lashing, unlashing, cargo securing чи іншої роботи докерів без письмової згоди.
Відповідно до положення IBF Dockers’ Clause:

“Crew shall not be required or induced to carry out cargo handling or other dockers’ work traditionally performed by shore-based workers, except in exceptional circumstances and with union consent.”

Тобто:

• Моряків не можна примушувати до виконання таких робіт;

• Якщо судновласник наполягає — потрібна письмова згода профспілки або інспектора ITF;

• Такі роботи можуть виконуватись лише у виняткових випадках, наприклад, у малих портах, де немає докерів.

3. Чому судновласники нав’язують Non-Seafarers Work

Основна причина — економія коштів.
Послуги портових робітників коштують дорого, тому деякі компанії намагаються перекласти їхню роботу на екіпаж.
Морякам часто кажуть:

«Це частина твоїх обов’язків»,
або
«Усі повинні допомагати заради швидшого розвантаження».

Але такі аргументи не мають юридичної сили, якщо робота виходить за рамки контракту або створює ризики перевтоми чи травм.

4. Позиція профспілок та ITF

ITF категорично виступає проти залучення моряків до Non-Seafarers Work.
У 2018 році організація видала Circular 027/IBF Dockers’ Clause, у якому зазначила:

• будь-яка вантажна робота, виконана екіпажем, є порушенням колективної угоди (CBA);

• якщо судновласник змушує до цього — ITF має право подати скаргу і вимагати компенсацію морякам;

• судно може бути внесене до чорного списку ITF, а компанія — оштрафована.

Профспілки також радять морякам фіксувати порушення — фотографувати, записувати дати та тип робіт, і, якщо можливо, повідомляти інспектора ITF у найближчому порту.

5. Позиція судновласників і компроміс IBF

Судновласники часто стверджують, що короткі операції, наприклад перевірка лашингів перед виходом із порту, — це частина обов’язків палубної команди.
IBF частково визнає цю позицію:
якщо робота виконується для забезпечення безпеки рейсу, а не замість докерів, — вона допустима.
Але якщо вона замінює роботу берегового персоналу, — це вже порушення.

6. Практика держав прапорів

• Норвегія, Данія, Нідерланди — офіційно забороняють Non-Seafarers Work без погодження з профспілкою.

• Ліберія, Панама, Маршаллові острови — вимагають письмового повідомлення у суднових документах, якщо екіпаж виконує такі роботи.

• Велика Британія, острів Мен — дотримуються стандартів IBF CBA і підтримують інспекційні механізми ITF.

• Сінгапур і Мальта — дозволяють такі роботи лише за відсутності берегового персоналу і з оплатою понаднормових годин.

7. Відповідальність і захист моряка

Якщо моряк відмовляється виконувати роботу, яка не входить до його посадових обов’язків, це не є порушенням дисципліни,
за умови, що він коректно посилається на умови контракту та профспілкові норми.У випадку конфлікту:

• Моряк може подати скаргу капітану;

• Якщо капітан не реагує — звернутися до ITF через найближчий порт або онлайн;

• Усі випадки порушень фіксуються й можуть призвести до штрафів для судновласника.

Крім того, MLC 2006 гарантує право моряка не піддаватися надмірному навантаженню та працювати у безпечних умовах.

8. Висновок

Моряк зобов’язаний виконувати всі законні та безпечні доручення, що відповідають його посаді та контракту.
Але він не зобов’язаний виконувати роботи, які традиційно виконують докери або береговий персонал.
Так звана Non-Seafarers Work — це не просто «внутрішня справа компанії»,
а питання міжнародного трудового права та профспілкового захисту.Дотримання положень IBF Dockers’ Clause і MLC 2006 допомагає зберігати баланс між інтересами судновласника й правами моряка
та головне — підтримувати гідність, справедливість і професійну безпеку екіпажу.