Зони воєнних дій та райони підвищеної небезпеки: правила, компенсації та права моряків
Зони воєнних дій та райони підвищеної небезпеки: правила, компенсації та права моряків
21 жовтня 2025 р.
25
Умови та положення Трудового договору моряка (15)
Зони воєнних дій та райони підвищеної небезпеки: правила, компенсації та права моряків
1. Що таке зона воєнних дій і чому це важливо для контракту моряка
Зона воєнних дій (War Risk Area) або район підвищеного ризику (High-Risk Area) — це морський чи прибережний регіон, де існує загроза бойових дій, піратських нападів, терористичних актів або політичної нестабільності. Такі райони визначаються міжнародними структурами — страховими асоціаціями (Lloyd’s Joint War Committee), профспілками моряків (ITF, Nautilus International) та судноплавними компаніями.Робота у таких зонах означає особливі умови контракту, підвищену відповідальність судновласника та — найголовніше — додаткову оплату і страхове покриття для членів екіпажу.
2. Нормативна база: MLC 2006, ILO та ITF
MLC 2006 — безпека та захист екіпажу
Згідно зі Стандартом A4.3 Конвенції MLC 2006, судновласник зобов’язаний гарантувати безпечне робоче середовище і мінімізувати всі ризики, пов’язані з воєнними діями. Моряк не може бути примушений працювати в зоні воєнних дій без письмової згоди, якщо це не було зазначено в його трудовому договорі під час найму.
ILO — трудові стандарти та компенсації
Міжнародна організація праці (ILO) встановлює ключові принципи:
Моряк має право відмовитися від роботи в умовах, що становлять безпосередню загрозу життю, без втрати контракту.
За роботу у зоні бойових дій або підвищеної небезпеки встановлюється підвищена оплата — не менше подвійної денної ставки (Double Pay).
Судновласник зобов’язаний надати додаткове страхування життя та здоров’я на весь період перебування судна в небезпечній зоні.
ITF та IBF Agreements
Міжнародна федерація транспортників (ITF) спільно з Міжнародним переговорним форумом (IBF) регулярно оновлює офіційний список районів підвищеного та воєнного ризику. На 2024 рік до нього входили акваторії Чорного моря (райони біля Криму та Одеси), Червоного моря, Перської затоки, Ормузької протоки, Йемену, Гвінеї та Сомалійського узбережжя.ITF передбачає:
попереднє повідомлення екіпажу не менше ніж за 7 днів до входу в зону ризику;
право моряка відмовитися без дисциплінарних наслідків;
подвійну оплату (Double Pay) та страхове покриття не менше ніж 208 000 USD у разі загибелі через воєнні дії.
3. Компенсація за роботу в зонах ризику
Оплата морякам, які працюють у зонах воєнних дій або підвищеної небезпеки, складається з кількох елементів:
Double Pay — подвійна денна ставка за кожен день перебування судна в межах визначених координат.
War Bonus — додаткова премія (зазвичай 5–10% від місячної зарплати).
War Risk Insurance — підвищене страхування життя та здоров’я на весь період.
Репатріація та евакуація — повністю оплачуються компанією у разі загрози екіпажу.
4. Практичне застосування
Перед входом у зону підвищеного ризику судновласник зобов’язаний:
повідомити екіпаж про маршрут і потенційну небезпеку;
надати вибір — погодитися на рейс із бонусом або бути заміненим;
підписати додаток до контракту (War Risk Clause), де вказуються координати, терміни та умови виплат.
Якщо судно потрапляє в небезпечну зону неочікувано, компанія повинна негайно повідомити екіпаж, страховика та адміністрацію прапора, щоб зафіксувати право моряків на компенсацію.
5. Право на відмову та обов’язки сторін
Згідно з MLC 2006 (Стандарти A4.3 і A2.1), моряк має право відмовитися від входу в зону воєнних дій, якщо це не зазначено в його контракті. Така відмова:
не вважається дисциплінарним порушенням;
зобов’язує судновласника забезпечити безпечну репатріацію;
не впливає на репутацію моряка чи майбутні контракти.
При наданні згоди судновласник зобов’язаний оформити її письмово і забезпечити всі належні виплати.
6. Контроль і захист прав моряків
Дотримання цих норм контролюють:
Інспектори ITF,
Флагові та портові адміністрації (Flag/Port State Control),
Національні профспілки моряків (AMOSUP, SEKO, NUMAST, PRMTU, KORSEA тощо).
Моряк має право:
вимагати копію War Risk Agreement перед рейсом;
звернутися до ITF або профспілки у разі невиплати компенсацій;
добиватися виплати після завершення контракту, якщо права були порушені.
7. Сучасні тенденції: збільшення зон ризику
Після 2022 року кількість зон воєнних дій зросла більш ніж удвічі. Сьогодні під особливим контролем перебувають:
Чорне море (Україна, Росія),
Червоне море та Баб-ель-Мандебська протока (Ємен, Судан, Еритрея),
Перська затока та Ормузька протока,
Гвінейська затока (піратська активність).
IBF High Risk Area List оновлюється двічі на рік відповідно до актуальної геополітичної ситуації. Іноді запроваджуються тимчасові зони ризику, де подвійна оплата діє лише в певних координатах і часових межах.
8. Висновок
Робота у зоні воєнних дій — це не звичайна морська служба, а особливий вид професійного ризику, який потребує мужності, дисципліни та справедливого визнання. Міжнародні конвенції, профспілки та страхові механізми створені для того, щоб забезпечити баланс між потребами судновласників і безпекою моряків.Головний принцип залишається незмінним:
Жоден моряк не повинен опинятися в зоні воєнних дій без своєї згоди та належної компенсації.
MLC, ILO та ITF формують міжнародний щит захисту, завдяки якому моряки, що забезпечують глобальну торгівлю навіть у найнебезпечніших водах, отримують заслужену повагу, підтримку та оплату.